ОСТЕОПАТ та ПІАНІСТ… що спільного?
Руки, пальці, внутрішній слух, довіра до себе…
Темп, пульс, потік, візуалізація, дихання та енергія… Магія?
Опанувати остеопатію — це не лише набратися мануальної майстерності чудодійних технік.
Ось уже й Ваші пальці почали прослуховувати пульс тканин, натяг фасції, дихання ПДМ. Успішна практика, причому з буквальним візуалізацією поетапності очікуваного результату, з кожним пацієнтом вселяє у Вас впевненість.
Обивателю з боку таке невербальне спілкування остеопату з організмом справедливо здається фокусом, шарлатанством, магією, які ортодоксальну медицину бентежать. Все просто!
Мені, як музикантові, професійній піаністці в минулому, феномен чарівництва став зрозумілий, коли я, несподівано для себе самої, провела паралель, сміливо скажу, загалом – то з суміжним принципом мислення. Поясню.
Піаніно – це клавішно – ударний інструмент. У піаніста немає можливості брати участь у формуванні якості звуку після того, як молоточок стикнувся зі струною, що можна собі дозволити, наприклад, струнник — скрипаль або гітарист.
Якщо говорити про просте, механічне навчання гри, то можна, займаючись навіть на електро-фортепіано, поповнити ряди, як зараз модно говорити, «клавішників». Диханням струни, її обертонами там і пахне. Це, по суті, тренажер — електроприлад!
Рівень культури виконання, як віртуозної швидкості, а й якості туші відповідного стилю епохи, задуму конкретного композитора, виховується багатогодинної розумової роботою. Вибач, читачу, за дрібні подробиці. Це розбір драматургії музичного полотна, прослуховування твору у виконанні майстрів, читання відповідної літератури, наповнення себе психологічним станом. Все це разом є фундаментом очікуваного результату, саме це породжує всередині тебе майбутній звук.
Уяви, удар чи торкання пальця по видимій частині клавіші, потім — прихована механічна трансмісія, і десь у глибині піаніно чи роялю бездушний дерев’яний молоточок здійснює удар по струні із закладеною тобою якістю. Чи це магія?
Якщо при кожному ударі проживатиме цей алгоритм, можна, як сороконіжка, не почавши рухатися вже «забуксувати». Технічно цей процес напрацьовується, нарощується, а потім відшліфовується до автоматизму роками. Постійно ж виховується музичне мислення, багатогранне, цілісне та ємне, саме воно є камертоном процесу.
Майстерність будь-якого виконавця оцінюється за тим «живительним» станом, який він переживаючи сам, дарує слухачеві: наскільки він зміг передати в ці хвилини, закладений автором, сенс, емоції?
А технічною мовою передачі є фізика звукових вібрацій. Ось чому класична музика дуже вибірково сприймається. Відповідь — що всередині резонує, те й одержує відгук комфорту.
До речі, дивний факт, молекула води позитивно реагує на творчу спадщину Моцарта, Баха, Шопена та багатьох інших, перетворюючись на гарну кристалічну структуру сніжинки, незалежно від того чи відчуває слухач (як посудина) бажання ублажувати свій слух цими шедеврами.
Висновок – організм будь-якої людини саморегулюється, відловлюючи будь-яку можливість для гармонізації стану без дозволу на те розуму.
Одна з моїх викладачок з історії музики, прищеплюючи нам смак до інвенцій Баха, наводила гучний приклад зі скандинавськими коровами, удої яких показали комерційну перевагу та добрий стан здоров’я після нав’язаного ним багатогодинного прослуховування поліфонічних витворів генія.
Кажуть, що зрілість музиканта чи актора перевіряється паузами. Ні, це не МХАТ-івська пауза із властивим їй пафосом. Це акт, який поєднує виконавця з нами слухачами чітким узгодженим внутрішнім метром, який за час звучання утримується переживанням єдиного темпу та динаміки. Це внутрішній барометр, який неможливо обдурити нічим. Той, хто увійшов до цього резонансу, ніколи не обірве оплесками пульсуючий обертоновий шлейф останніх звукових крапель.
Місія остеопату ідентична: розширити свої знання про здоровий організм до глибокого, дидактивного розуміння, що нічого зайвого та випадкового немає, і не може бути. Усе чимось зумовлено. Техніки маніпуляцій – це лише інструменти, механічні клавіші виконавця, що чуйно передають і відловлюють пульс, динаміку живих тканин і рідин.
Майстерність остеопату – це результат академічної, професійної підготовки, відкритість до постійної самоосвіти, коректна у всіх аспектах присутність у житті пацієнта, особиста психологічна стійкість та внутрішня культура з широким діапазоном світогляду.
Так мало і так багато.